THE DIARY GAME : 18/10/2020

지난달

Цього поста не мало бути. Але недодавно, десь в 00:15, в мене почався танатофобний п#здець. Зі всіма класичними витєкающімі: серце в п'ятки, серцебиття мов на біговій доріжці, відчуття повної безвиході і приреченості, сон абсолютно зник, кинуло в піт. Дикий страх... І в 00:45 я не витримала, закинулась карвалолом, і взяла до рук телефон. Чорт, писання допомагає. Я писатиму, аж поки не захочу спати. А тоді закінчу, не прощаючись.


Чому поста не мало б бути? Бо в мене сьогодні був дуже пригнічений стан, і виносити його на публіку не хотілось. Не знаю, це так вплинула смерть батька моєї колеги чи побачене на youtube інтерв'ю із доктором Комаровським... В інтерв'ю він розповідав, в якому плачевному стані українська медицина. І що аж 30% всіх смертей - це онко. Він сказав, що навіть йому страшно, адже генетика така, що вірогідність раку в нього висока. І навіть те, що він зірка, не забезпечить безболісної смерті. Що за кожну ампулу морфію в нашій державі потрібно оббивати пороги і принижуватися.

Люди так спокійно говорять про те, головне - це безболісно відійти. А факт того, що їх більше не буде, наче й зовсім нікого не колише особливо?! Це нонсенс, нонсенс. Ми стільки вчимося, впахуємо і розвиваємось, щоб потім зогнити. Я не можу цього прийняти, блядь, не можу.

Якби ця фобія почалась в мене раніше, десь у школі, я б вивчилась, мабуть, на біотехнолога. Чи лікаря. Я б відчувала, що борюся із цією фігнею, щось роблю. А так я ніфіга не роблю, просто чекаю кончини, виходить. Це пиздець, як принизливо, образливо, дебільно і
кончено. Я не знаю, як ще це все назвати......




Єдина (вдала і не розмита) фотка за сьогодні:
20201018_162225.jpg
Десь у Біличанському лісі. Білка

Передісторія фотка така: мені шалено захотілось позбирати грибів, щоб відволіктися від вранішнього меланхолійного самопочуття. Я зуміла переконати Грішку піти в ліс. Навіть узяла із собою кульок і ніж. І по дорозі ми бачили аж трьох білок, одну таки вдалося сфоткати.

А післяісторія фотки така: коли ми зайшли в гущавину, і я побачила два моховика та дістала ніж, щоб їх зрізати, Грішка влаштував мені страшний скандал. Виявляється, він думав, що це все один великий прикол та жарт, і в ліс ми йдемо чисто прогулятись. Почав репетувати, що я зовсім не шарю в грибах, і він не дозволить нести казна-що додому, щоб отруїтися і потрапити в реанімацію. Мої доводи, що ось, ґуґл пише, що це їстівний гриб, не спрацювали. Я таки зрізала аж три гриба і кинула в кульок, сказала, що може не їсти, а я з'їм. Але тоді крик почався із новою силою, в нього аж обличчя побіліло. Я розізлилась, що все так, нафіга тоді було йти в ліс, висипала ті гриби і розтоптала їх. Додому ми йшли не розмовляючи.

Найобразливіше те, що дорогою назустріч йшло дофіга людей із повними відрами та кульками тих сраних моховиків. А мені не дозволили поекспериментувати із життям, бачте, хоча хулі тут боятися, всі ж ми повільно вмираємо, так?!




Батькам не телефонувала навіть, з таким-то вторченим настроєм...

Набирала приятеля Андрюху зате. Але це було вже десь о 23:40. Просто він писав щось у месенджер, а відписати було так в облом... Того й вирішила, що голосом буде легше. Але оскільки було вже пізно, то поговорили недовго, хвилин 10.




Authors get paid when people like you upvote their post.
If you enjoyed what you read here, create your account today and start earning FREE STEEM!
STEEMKR.COM IS SPONSORED BY
ADVERTISEMENT
Sort Order:  trending

Давай по порядку....
Мы то, что мы едим. Я считаю это относится и к той информации, которую ты сознательно в себя впитываешь. Ограничь это. Присмотритсь и анализируй, зачем слушаешь и что ... или наоборот, что и зачем.
Второе - с Гришкой я абсолютно согласен. Я не понимаю таких игр в рулетку. Особенно близкого человека. Поступил бы точно также.... но потом бы попытался сгладить...

·

Мені скинули тут канал психотерапевта Лабковського на ютюбчику, почала слухати) А раптом чимось. А раптом щось. Дякую)

·
·

Все возможно... если в это верить!

Комаров дело говорит. У нас карточку отца затеряли и мы морфий ща свои покупали. Но покупали не просто, а собирался консилиум. Масса кабинетов, куча справок никому ненужных. Все ради того, чтобы человек безболезненно спал. Ужас и миллион кругов ада. А когда папа умер прикинь, резко его карта медицинская нашлась... У меня позавчера было схожее состояние с твоим. Мне сон помогает. Сплю как сурок;) Съеш конфетку, она тоже поможет)
#onepercent #ukraine #ukr #affable

·

Та їм, що ще робити)

#ukraine #affable

Белка такая упитанная... Всех собак поела местных ))

·

Мені допомагає читання Біблії, псалом 90 наприклад

Thank you for taking part in The Diary Game on Steem.

Sorry to hear about your current situation.

The Steemit Team